Єфесян.
5.
Оце ж будьте послїдувателями Божими, як любі дїти, 
і ходїть у любові, яко ж і Христос улюбив нас і оддав себе за нас на жертву і на посьвят Богу, у солодкі пахощі. 
Блуд же і всяка нечистота або зажерливість нехай і не згадуєть ся між вами, як подобає сьвятим, 
нї безсором і дурні слова, або жарти і неподобиє; а лучче дякуваннє. 
Се бо знайте, що нї один блудник, або нечистий, або зажерливий, котрий єсть ідолослужитель, не має наслїддя в царстві Христа і Бога. 
Нехай нїхто не зводить вас марними словами, бо за се приходить гнїв Божий на синів непокірних. 
Не бувайте ж спільниками їх. 
Ви бо були колись тьмою, тепер же (ви) сьвітло в Господї; ходїть же яко дїти сьвітла: 
(бо овощ духа — у всякій добростї і праведностї і правдї,) 
допевняючись, що єсть угодне Богові. 
І не приставайте до неплідних дїл тьми, а лучче ж винуйте їх. 
Що бо дїєть ся потай у них, соромно й казати. 
Усе ж обвинувачене від сьвітла виявляєть ся; все бо виявлене єсть сьвітло. 
Того ж то глаголе: Устань, сонний, і воскресни з мертвих, то й осьвітить тебе Христос. 
Гледїть же, як би вам оглядно ходити, не яко немудрі, а яко мудрі, 
викуплюючи час, бо днї лихі. 
Тим-то не бувайте нерозумними, а розумійте, що єсть Божа воля. 
І не впивайтесь вином, бо в йому розпуст, а сповняйте себе Духом, 
бесїдуючи між собою псальмами, та гимнами, та піснями духовними, сьпіваючи та виграючи в серцях ваших Господеві, 
дякуючи всякого часу за все в імя Господа нашого Ісуса Христа Богові і Отцеві, 
корючись один одному в страху Божім. 
Жінки, коріть ся своїм чоловікам, як Господеві, 
тим що чоловік голова жінки, як і Христос голова церкви, і Він спаситель тїла. 
А як церква корить ся Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому. 
Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив церкву, і себе видав за неї, 
щоб осьвятити її, очистивши купіллю води у слові, 
щоб поставити її перед собою славною церквою, що не має скази або пороку або чого такого, а щоб була сьвята і непорочна. 
Так мусять чоловіки любити своїх жінок, як свої тїла; хто бо любить свою жінку, себе самого любить. 
Нїхто бо ще нїколи тїла свого не зненавидїв, а годує і гріє його, яко ж і Господь церкву; 
тим що ми члени тїла Його, від тїла Його і від костей Його. 
Того-то покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї, і будуть удвох одно тїло. 
Тайна се велика, я ж глаголю що до Христа і до церкви. 
Тим то і ви по одному кожен свою жінку так нехай любить, як і себе, а жінка нехай боїть ся свого чоловіка.