Аввакум.
2.
Стану на сторожі своїй, і стану на валах, і буду виглядати, що Він скаже мені, і що я відповім на скаргу мою. 
ГОСПОДЬ відповів мені: «Напиши видіння, і розтлумач його на скрижалях, щоб той, хто біжить, міг прочитати його. 
Бо видіння ще на призначений час, і воно поспішає до кінця, і не виявиться неправдивим. Хоч на це потрібен час, але чекай його, бо воно неодмінно прийде. Воно не забариться. 
Ось душа його надута. Не праведна вона в ньому, а праведний буде жити вірою його. 
Так, а ще вино підступне: зарозумілий чоловік, що не сидить дома, що збільшує своє бажання, як Шеол; він подібний до смерті, і не може насититися, але збирає до себе всі народи і складає до себе всі племена. 
Чи не візьмуть усі ці притчу проти нього, і глузливу приказку проти нього, і скажуть: “Горе тому, хто примножує те, що йому не належить, і хто збагачується здирством! Доки?” 
Чи не повстануть раптом твої боржники, і не розбудять тих, що змушують тебе тремтіти, і не станеш ти їхньою жертвою? 
За те, що ти пограбував багато народів, весь останок народів пограбує тебе за кров людську, і за насильство, яке ти вчинив над землею, над містом і над усіма, хто в ньому живе. 
Горе тому, хто здобуває злий прибуток для дому свого, щоб високо гніздо своє поставити, щоб визволитись від руки зла! 
Ти замислив ганьбу для дому свого, відрізавши багато народів, і згрішив проти своєї душі. 
Бо камінь зі стіни закричить, а балка з дерева відповість на це. 
Горе тому, хто будує місто кровʼю, і хто беззаконням засновує місто! 
Ось, чи не від ГОСПОДА Військ це, що народи трудяться для вогню, і племена виснажуються для марноти? 
Бо земля наповниться пізнанням ГОСПОДНЬОЇ слави, як води покривають море. 
Горе тому, хто напуває ближнього свого, наливаючи твоє вогняне вино, поки вони не спʼяніють, щоб ти дивився на їхні голі тіла! 
Ти сповнений сорому, а не слави. Ти також будеш пити і будеш викритий! Чаша ГОСПОДНЬОЇ правиці обернеться навколо тебе, і ганьба покриє твою славу. 
Бо насильство, вчинене над Ліваном, приголомшить тебе, а винищення худоби налякає тебе через людську кров та через насильство, вчинене над краєм, над кожним містом та над тими, що в них живуть. 
Яка цінність викарбуваного образу, що його творець викарбував його; розплавленого образу, навіть учителя брехні, що той, хто надає йому форму, довіряє йому, щоб робити німих ідолів? 
Горе тому, хто каже дереву: “Прокинься!”, або німому каменю: “Встань!”. Хіба це навчить? Ось воно обкладене золотом і сріблом, а дихання в ньому немає. 
Але ГОСПОДЬ у Своєму святому храмі. Хай вся земля замовкне перед Ним!»