Псалми. 71. На тебе, Господи, вповаю, нехай не повстидаюсь по віки. По справедливостї твоїй вислобони мене і спаси мене! Прихили до мене ухо твоє і спаси мене! Будь менї скеля на домівку, де б менї мож було завсїди ходити! Ти звелїв спасти мене, ти бо єси моя скеля і моя твердиня. Боже мій, спаси мене з рук беззаконника, з рук неправедника і гнобителя! Ти бо єси моя надїя, Господи Боже! Моє впованнє від молодого віку мого. Почавши від лона матернього, я на тебе покладався; від внутра матернього ти стережеш мене; тебе в піснях моїх все прославляю. Многим людям чудовищем я здавався; але ти сильна моя защита. Уста мої повні хвали твоєї, слави твоєї цїлий день. Не відкинь мене у старостї; коли знеможу силою, не опусти мене! Мої бо вороги змовляються на мене, і ті, що чигають на мене, нараджуються. І вони кажуть: Бог опустив його; гонїть за ним, і зловіть його, нема бо йому спасителя. Боже, будь не далеко від мене, поспіши менї на поміч! Нехай осоромляться, нехай щезнуть ті, що проти душі моєї встали! Нехай покриє сором і безчестє тих, що нещастя для мене бажають! Я ж буду все на тебе вповати, і хвалу твою ширити. Уста мої будуть звіщати справедливість твою, цїлий день твоє спасеннє; я бо не знаю їм лїку. Буду ступати силою Господа Бога, буду згадувати твою справедливість, твою тілько. Боже! Ти вчив мене з малку; і досї я проповідував чудеса твої. І до старостї, до пізної старостї, не опусти мене, Боже, поки не возвіщу рамя твоє будущому роду; всїм, що прийдуть, потугу твою! І твоя справедливість, Боже, надто велика, ти Боже, що вчинив єси дїла великі, хто рівня тобі? Ти, що дав нам зазнати богацько біди і лиха, ти знов даєш нам життє, і добуваєш нас із пропастей землї. Побільши потугу мою, обернись і потїши мене. І я буду на псалтирі прославляти тебе, правду твою, мій Боже! Буду псальмувати при гуслях тобі, Сьвятий Ізраїля! Радуються уста мої, сьпіваючи псальми тобі, і душа моя, котру ти збавив єси; І язик мій звіщати ме всякий день справедливість твою; ти бо допустив сором і встид на тих, що лиха менї бажали.