Псалми.
44.
Проводиреві хора: Синам Корея в науку. Боже, ми чули слухами нашими, батьки наші розказували нам про велике дїло, що зробив єси за часів їх, в давні давна. 
Ти вигнав народи рукою твоєю, а їх осадив; знищив народи, а їх розмножив. 
Не мечем бо своїм вони землю забрали, і не їх рука спасла їх, а твоя правиця і твоє рамя, і сьвітло лиця твого; ти бо вподобав їх. 
Ти сам єси царь мій, о Боже; звели спасеннє Якова! 
Через тебе побьємо гнобителїв наших; через імя твоє розтопчемо тих, що проти нас встали. 
Не вповаю бо на лука мого, і не спасе мене меч мій. 
Ти бо спасаєш нас від гнобителїв наших і посоромляєш ненавидників наших. 
Богом хвалимося цїлий день, і імя твоє будем прославляти по віки. 
А тепер ти нас відкинув і засоромив, і не виступив з військами нашими. 
Ти допустив, щоб ми назад ступали перед гонительом, а ненавидники наші щоб нас для себе рабували. 
Віддав єси нас, неначе вівцї на жир, і розсипав нас між народи. 
Продав єси народ твій без користї, не поставивши за його цїни високої. 
Ти віддав нас на погорду сусїдам нашим, на сьміховиско і наругу тим, що кругом нас. 
Зробив нас поговоркою між народами, щоб люде хитали головами. 
Цїлий день передо мною мій сором, і встид лиця мого покрив мене, 
Задля голосу ругателя і хулителя, задля ворога і мстителя. 
Се все впало на нас, та ми не забули тебе, і не спроневірились завіту твому. 
Не відвернулось серце наше, і не зійшли стопи наші з дороги твоєї; 
Хоч ти розтер нас на місцї людожерів, і покрив нас тїнню смертї. 
Коли б ми забули імя Бога нашого і простягли руки наші до бога чужого. 
То чи не провідав би се Бог? Знає бо він тайни серця. 
Але ж задля тебе вбивають нас цїлий день, вважають нас, як овечок на зарізь. 
Пробудися! Чого спиш, Господи? Встань, не відкидай нас на віки. 
Чого закриваєш лице твоє, забуваєш за горе наше і тїсноту нашу. 
Бо душа наша кинута між порохи а черево наше до землї прилипло. 
Встань на поміч нам, і спаси нас задля милосердя твого!