Йова.
8.
І відповів Билдад Савхеаський та й сказав: 
Довго ще ти будеш говорити таке? — слова уст твоїх, мов розбурханий вітер! 
Чи то ж Бог вивертає суд; і Вседержитель перевертає правду? 
Коли дїти твої перед ним согрішили, то він і подав їх у руки проступків їх. 
Скоро же ти шукати станеш Бога та помолишся до Вседержителя, 
І наколи чист єси й прав, то він зараз стане над тобою й втихомирить оселю правди твоєї. 
І хоч би зпершу було в тебе мало, то опісля буде дуже багато. 
Бо спитай тільки у давнїх родів і збагни постерігання батьків їх, — 
Бо ми вчорашні собі й нїчого не знаєм, тим що наші днї тїнь на землї, — 
А вони скажуть тобі й з серця свого випустять слова: 
Чи піднімаєсь в гору сїтник без мочарі? чи росте рогозина на безводдї? 
Вона молоденька й не підтята, а всихає борше, як инша трава. 
Така сама доля всїх тих, що забувають Бога, й надїя лицемірнього погибне; 
Впованнє його підрізане, а певність його — сїть павукова. 
Він обіпреться на дім свій, та не устоїть; вхопиться його, й не вдержиться. 
Він зеленїє на сонцї, аж поза сад сягає галуззє його; 
В каміннє вплїтаєсь коріннє його, між каміннє врізуєсь воно; 
Та коли вирвуть його з місця його, то місце одцураєсь його, (скаже): не знаю тебе! 
От яка втїха на дорозї його! а з землї инші виростають. 
Бачиш: Бог не одпихає безвинного, але й не піддержує руки лиходїїв. 
Він сповнить ще сьміхом і твої уста й губи твої — радїсним викликом. 
Ненавидники твої вкриються соромом, і намет безбожників зникне.