Суддїв.
3.
Оце ж ті народи, що зоставив Господь, щоб випробовувати ними Ізраїля і всїх тих, що не знали війни за Канаан, 
На те тілько, щоб навчались воюватись сини Ізрайлеві що першої війни не знали: 
Пять князїв Филистимських, усї Канаанїї, Сидонїї й Гевії, що жили на Ливан-горах від гори Баал-Гермон до ввіходу в Емат. 
А оставив їх на те, щоб випробувати Ізраїля і довідатись, чи слухати муть вони заповідей Господнїх, що дано батькам їх через Мойсея. 
Оце ж і жили сини Ізраїля серед Канаанїїв, Гетїїв, Аморіїв, Ферезіїв, Гевіїв і Евузіїв, 
Брали за себе їх дочки і віддавали свої дочки за їх синів, і служили їх богам. 
І витворяли сини Ізрайлеві зло перед Господом, і забували Господа, Бога свого, і служили Баалам та Астартам. 
І запалав гнїв Господень на Ізраїля, так що він оддав їх на поталу Хузанові Русатаїмові, цареві Мезопотамїї; і були сини Ізрайлеві підневоленими Хузанові Русатаїмові вісїм год. 
І взивали тодї сини Ізрайлеві до Господа, і Господь вознїс їм спасителя і той вирятував їх, — Отониїла Кеназенка, сина меншого брата Калебового. 
І зійшов на нього дух Господень і допоміг йому судити Ізраїля. І так виступив він у поход, і подав йому Господь на поталу Хузана Русатаїма, царя Мезопотамського, і взяв він гору над Хузаном Русатаїмом. 
І втїшалась супокоєм земля сорок год. І вмер Отониїл Кеназенко. 
Та сини Ізраїля знов чинили те, що було не до вподоби Господеві. Тодї дав Господь Еглонові, цареві Моабійському, перевагу над Ізраїлем; бо чинили вони те, що було не до вподоби Господеві. 
Скупив він до себе Аморіїв та Амалекіїв, побив Ізраїля та й підневолив Пальмовий город. 
І були Ізрайлитяне підневоленими Еглонові, цареві Моабійському, вісїмнайцять год. 
Заквилили тодї сини Ізраїля до Господа, і Господь вознїс їм визвольника, Аода, сина Герового, сина Еминїєвого, лївака. Через нього то послали Ізрайлитяне данину Еглонові, цареві Моабійському. 
Аод же наготовив собі меча з двома лезвами (вістрями) на лікоть завдовжки, і підперезав його собі під одежою на правому боцї. 
От і принїс він Еглонові, цареві Моабійському, данину. Еглон же та був собі вельми пузатий чоловік. 
Віддавши данину, відослав Аод людей, що несли данину, 
Сам же вернувсь до виструганих ідолів у Галгалї і звелїв сказати Еглонові: Є в мене таємне слово до тебе, царю. Той повелїв: Тихо! і вийшли геть усї, що стояли кругом. 
Як увійшов до нього Аод, він седїв один у прохолоднїй хатї своїй, і каже Аод: Маю Боже слово до тебе, царю! Той піднявсь із свого сїдалища. 
Тодї вхопив Аод лївою рукою меча з правого боку свого, та й уткнув йому в тїло, 
Так що за лезвами вгрязло й держально, і жир обняв вістрє, бо не витяг він меча назад із його тїла, і він досяг задньої части. 
Вийшов тодї Аод, зачинив двері верхньої хати за собою і засунув засовом. 
Як вийшов він, прийшли дворяне і, бачивши, що двері верхньої хати засунено, подумали: Певно він у своїй прохолоднїй хатї робить потріб свою. 
Так ждали довго. Як же він не відчиняв усе ще дверій у верхній хатї, взяли ключа та й відомкнули, і от пан їх лежав на землї мертвий. 
Покіль же вони гаялись, Аод утїк, пройшов мимо виструганих ідолїв і уйшов у Сеїрат. 
Вернувшися ж додому, ударив на Ефраїм горах у трубу, і спустились сини Ізраїля з ним із гір, а він поперед них. 
І повелїв їм: Сюди до мене! бо подав Господь наші вороги Моабії нам на поталу. Пустились тодї вони за ним, і пооблягали Йорданьські броди до Моабу і не пускали нїкого перейти. 
І побили вони тодї Моабіїв до десяти тисяч душ вельми сильних і здорових людей, так що нїхто не втїк. 
Тодї мусїли Моабії нагнутись під руку Ізраїлеві. І було мирно в землї вісїмдесять год. Аод же судив їх до смерти. 
Після нього виступив Самгар; сей побив шістьсот Филистимів плуговим лемішем, і він також спасав Ізраїля.