Жидів.
4.
Біймо ся ж оце, щоб, коли зостаєть ся обітниця ввійти в покій Його, не явив ся хто з вас опізнившись. 
Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне їм слово проповідї, не зєднавшись з вірою тих, що слухали Його. 
Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: „Так що покляв ся я в гнїві моїм, що не ввійдуть в відпочинок мій,‟ хоч дїла від настання сьвіту скінчені. 
Рече бо десь про семий день так: „І відпочив Бог дня семого від усїх дїл своїх.‟ 
І в сьому (місцї) знов: „Чи коли ввійдуть у відпочинок мій.‟ 
Коли ж оставляєть ся, щоб деякі ввійшли в него, а котрим перше благовіствовано, не ввійшли за непослух; 
то знов означає якийсь день, „сьогоднї‟ глаголючи в Давидї, по стільких лїтах, яко ж було сказано: „Сьогоднї, як почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших.‟ 
Бо коли б Ісус тих упокоїв, не говорив би про инший день після того. 
Оце ж оставлено ще суботованнє людям божим. 
Хто бо ввійшов у відпочинок Його, той відпочив от дїл своїх, яко ж од своїх Бог. 
Стараймо ся ж увійти в той відпочинок, щоб хто не впав тим же робом у недовірство. 
Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріще всякого обоюдного меча, і проходить аж до роздїлення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця. 
І нема творива невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово. 
Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання. 
Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха. 
Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.