Римлян.
5.
Оправдивши ся ж вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, 
через котрого й приступ одержали вірою в благодать сю, в котрій стоїмо і хвалимось упованнєм слави Божої. 
Не тільки ж (се), а хвалимось і горем, знаючи, що горе робить терпіннє, 
терпіннє ж досьвід, досьвід же надїю, 
надїя ж не осоромлює, бо любов Божа вилилась у серця наші Духом сьвятим, даним нам. 
Ще бо Христос, як були ми недужими, в свою пору за нечестивих умер. 
Ледви бо за праведника хто вмре; хиба за благого може ще хто й одважитись умерти. 
Являє ж свою любов до нас Бог (у тому), що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер. 
Много ж більше тепер, бувши оправдані кровю Його, спасемось Ним од гнїва. 
Коли бо, ворогами бувши, примирились ми з Богом смертю Сина Його, то много більше, примиривши ся, спасемось у життї Його. 
Не тільки ж (се), а й хвалимось у Бозї Господем нашим Ісусом Христом, через котрого тепер примиреннє прийняли. 
Тим же то, як через одного чоловіка гріх у сьвіт увійшов, а через гріх смерть, так і смерть у всїх людей увійшла (через того), в кому всї згрішили. 
Бо (й) до закону гріх був у сьвітї, та гріх не полїчуєть ся, коли нема закону. 
Тільки ж царювала смерть од Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив по подобинї переступу Адамового, котрий єсть образ будучого. 
Та не так і дар, як прогрішеннє. Коли бо через прогрішеннє одного многі померли, то много більше благодать Божа і дар благодаттю одного чоловіка Ісуса Христа у многих наддостаткували. 
І не таке даруваннє, як (те що сталось) через одного согрішившого; суд бо з однієї (провини був) на осуд, дар же на оправданнє з многих провин. 
Бо, коли через провину одного смерть царювала через одного, много більше ті, хто прийняв наддостаток благодати і дар правди, царювати муть в життю одним Ісусом Христом. 
Тим же оце, як через провину одного на всїх людей осуд, так і через праведність одного на всїх людей оправданнє життя. 
Яко бо через непокору одного чоловіка грішними зробились многі, так і покорою одного праведниками зроблять ся многі. 
Закон же ввійшов, і намножилось гріха; де ж намножилось гріха, там ще більший наддостаток благодати, 
щоб, як гріх царював у смерть, так і благодать царювала через правду у життє вічнє Ісусом Христом, Господом нашим.