1 Мойсея.
41.
Сталося ж у концї двох повних лїт, Фараон бачив сон. Бачся, стояв він при ріцї. 
І се, нїби з річки, вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї. 
Аж ось і других семеро корів вийшло поганих на вид і худих, да й стоять коло тих корів на річному березї. 
І пожерли семеро корови погані сїмох корів гарних і ситих. І прокинувсь Фараон. 
І заснув, і снилось йому в друге: бачся семеро колосків жита виходило з одного стебла, товстих і повних. 
А ж ось других семеро колосків, тоненьких і висушених східним вітром, виросло за ними. 
І пожерли семеро колоски тоненькі і вітром спалені семеро колосків товстих та повних. Прокинеться ж Фараон, аж то сон. 
І сталось уранцї, стрівожився дух його, і пославши скликав усїх віщунів Египецьких і всїх мудрагелїв тамошнїх. І росказав їм Фараон сон свій, та й не було нїкого, щоб умів його витолкувати Фараонові. 
Озветься ж дука винарський до Фараона: Мушу спогадати кривду мою. 
Розгнївився Фараон на раби свої та й укинув нас у темницю в дому гетьмана вартовницького, мене та дуку пекарського. 
І бачили ми сон обидва тієї ночі, я й він, кожному проти иншого снилось. 
Був же там із нами молодик Єврей, раб гетьманський вартовницький; і росказали ми йому, і виложив нам наші сни, кожному виложив сон його. 
Сталося ж, як виложив нам, так і справдилось: мене вернено на моє дуківство, а того повішено. 
Пославши ж Фараон, прикликав Йосифа. І виведено його негайно з хурдиги. І остригся він і перемінив одїж на собі, і прийшов до Фараона. 
Каже ж Фараон Йосифові: Бачив я сон, а хто б витолкував, такого нема; я ж чув про тебе, кажуть, що, чувши сни, вмієш толкувати. 
Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, нї! Бог дасть Фараонові відповідь упокійну. 
Каже ж Фараон Йосифові: Снилось менї: бачся, стою на березї річному. 
Аж се — із ріки вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї. 
Аж се — других семеро вийшло слїдом за ними, сухі і дуже погані видом і худі тїлом такі, що й не бачив я по всїй землї Египецькій. 
І пожерли семеро корови погані сїмох корів ситих. 
І як вони пожерли їх, не знати було, що вони ввійшли в утробу їх, і вид їх був такий самий, як і перш. Прокинувся я та й знов заснув. 
І бачив я вві снї мойму, неначе семеро колосків виросло з одного стебла повних і добрих. 
Другі ж семеро колосків тоненьких и спалених вітром виросли слїдом за ними. 
І пожерли семеро засохлі колоски і спалені вітром сїмох колосків добрих і повних. І росказав я віщунам, та не було нїкого, щоб менї те зʼясувати. 
І каже Йосиф Фараонові: Сон Фараонів один: що Бог творити ме, показав Фараонові. 
Семеро коров гарних — сїм років, і семеро колосся доброго — сїм років; сон один. 
І семеро коров худих і поганих, що вийшло за ними, сїм років, і семеро порожних колосків, спалених східним вітром, се буде сїм років голодних. 
Оце воно, що я сказав Фараонові: Що хоче Бог творити, він показав Фараонові. 
Дивись, оце настануть сїм лїт великого врожаю по всїй Египецькій землї. 
Прийде ж і сїм лїт голодних за ними; і забудуть про наддостаток в Египецькій землї, і погубить землю сю голоднеча. 
І не знати муть уроджаю в землї сїй від голоднечі тієї, що йде за ним; тяжка бо буде вельми. 
Приснився ж сон Фараонові двічі про те, що се постане від Бога, і незабаром приведе Бог се в дїло. 
Тим нехай Фараон вигледить чоловіка мудрого й зугадного, та й поставить його над Египецькою землею. 
Нехай се вчинить Фараон і поставить доглядника по землї, і нехай одбирає пятину в Египецькій землї у сїм роках уроджайних. 
І нехай громадять усяку харч за сїм добрих лїт, що настають, і нехай ссипають пшеницю під руку Фараонові, і нехай харчі приховують по городах. 
І буде харч прихована про запас землї на сїм років голодних, що настануть у землї Египецькій, щоб земля не погибла в голоднечу. 
Угодно ж се було в очу Фараонові і в очу всїх дворян його. 
І каже Фараон дворянам своїм: Чи можна ж нам ізнайти чоловіка такого, щоб на йому та був дух Божий? 
Каже ж Фараон Йосифові: Після того, як Бог показав тобі се все, нема нїкого такого зугадного й мудрого, як ти. 
Ти сам будеш над моїм домом, і слухати ме слова твого все царство моє; тілько престолом я більший над тебе буду. 
Промовив же Фараон до Йосифа: Се поставляю тебе над усїєю землею Египецькою. 
І знявши Фараон перстеня з руки своєї, надїв його на руку Йосифові, і вдїг його в шати білі, і возложив ланьцух золотий йому на шию. 
І посадив його на колесницю свою другу, і вигукувано перед ним: Навколїшки! Сим робом поставив його над усїєю землею Египецькою. 
Промовив же Фараон до Йосифа: Я Фараон, та без тебе не махне й рукою і не поступить ногою нїхто в землї Египецькій. 
І дав Фараон імя Йосифові Зафнат Панеях, і дав йому за жену Аснату, дочку Потифера, сьвященника Онського. І знявсь Йосиф над Египтом. 
І було Йосифові трийцять лїт, як він став перед Фараоном, царем Египецьким. І вийшов Йосиф од Фараона та й пройшов по всїй землї Египецькій. 
Земля ж зародила сїм год урожаєм, наче жменями. 
І назбирав усякої харчі за сїм год, яка була на землї Египецькій, та й поприховував харч по городах. Харчі з поля, навкруги города, поприховував у тому ж городї. 
І назбирав Йосиф пшеницї, мов би піску морського, багато вельми, що погубив і лїки; було бо безлїч. 
В Йосифа ж родилось два сини до настання семи год голодних, що вродила йому Асната, дочка Потифара, сьвященника Онського. 
Дав же Йосиф імя первому Манассїй: Менї бо, рече, дав Бог забути всю недолю мою й усе в господї панотцевій. 
Імя ж другому нарік Ефрем; бо зробив мене плодющим Бог у землї бідування мого. 
Минуло ж сїм років урожайних, що були в землї Египецькій. 
І почали голодних сїм год наставати по слову Йосифовому. І був голод по всїй землї; у всїй же землї Египецькій був хлїб. 
Як же заголодала й земля Египецька, заквилили люде до Фараона про хлїб. Каже ж Фараон усїм Египтянам: Ідїте до Йосифа, і, що скаже вам, чинїте. 
А голоднеча придавила ввесь сьвіт. Поодчиняв же Йосиф усї житницї, та й продавав хлїб усїм Египтянам. 
Кинулись тодї всї землї до Йосифа в Египет; бо всюди панував страшний голод.