1 Мойсея.
9.
І благословив Бог Нояга і сини його, і рече їм: Бувайте плодющі і намножуйтесь і залюднюйте землю. 
І страх і ляк перед вами нехай находить на всяку животину земну, і на всяке птаство небесне, і на все лазюче по землї, і на всяку рибу морську. На поталу вам подав я їх. 
Усяке двигуще, що живе на землї, буде ваша їда; як зело травяне подаю вам усе. 
Тілько мясива з його кровю, душею, щоб не їли. 
Крові бо вашої, душ ваших, вимагатиму, на всякій животинї мститимусь за неї і допевнятимусь душі людської від руки чоловіка, від руки братя його. 
Хто проллє кров людську, того кров теж проливати ме чоловік: бо в образ Божий сотворив Бог чоловіка. 
Ви ж росплоджуйтесь і намножуйтесь, буяйте по землї і множтесь по її. 
І рече Бог Ноягові та синам його з ним, глаголючи: 
Ось я поставляю заповіт мій з вами і з вашим потомством по вас. 
І з усякою душею живою, що з вами, з птаством і скотиною, і з усїм живим на землї, що з вами буде, з усїма, що повиходили з ковчега. 
І постановлю заповіт мій з вами: що нїяке тїло не вимре вже од потопньої води, і не буде вже потопу водного, щоб спустошити всю землю. 
І рече Господь Бог Ноягові: Ось вам знаменнє заповіту, що я дав між мною і вами і між усякою живою душею, яка єсть з вами в роди вічні: 
Райдугу́ мою покладаю в хмарі, щоб вона була знаменом заповіту між мною і землею. 
І станеться, як наведу хмари понад землею, що зъявиться веселка моя в хмарі. 
І спогадаю заповіт мій, що постав між мною і вами, і між усякою живою душею в усякому тїлї: що не буде вже води потопньої на погибель усякому тїлу. 
А буде райдуга моя в хмарі, і дивитись му на її, щоб спогадати заповіт вічний між Богом і землею, і між усякою живою душею і всяким тїлом, яке єсть на землї. 
І рече Бог Ноягові: Се знаменнє вмови, що постановив я проміж мною і усяким тїлом, яке єсть на землї. 
Сини ж Ноягові, що повиходили з ковчега, були: Сем, Хам і Яфет. Хам же був отець Канаанів. 
Троє сих сини Ноягові, і від них порозсївались люде по всїй землї. 
І почав Нояг бути ратаєм на землї і насадив виноград. 
І пив вино, та й упився і лежав обнаживши ся у наметї свойму. 
І побачив Хам, отець Канаанів, наготу батька свого, і вийшовши геть оповідав обом братам своїм. 
І взявши Сем та Яфет гуню, накинули її на плечі собі та й ійшли дивлячись назад, і прикрили наготу батька свого, а лиця їх дивились назад, і наготи батькової не бачили вони. 
Отверезився ж Нояг од хмелю свого, та й довідався, що вчинив йому підстарший син його, 
І рече: Ой щоб же ти долї не мав, Канаане! Рабом що найнисшим служити меш браттї. 
Хвала Господеві! Се Бог мого Сема. А ти, Канаане, рабом у них будеш. 
Розшируй Яфета і дай йому, Боже, седїти у Сема, у брата в наметї, а ти, Канаане, рабом у них будеш. 
І пожив Нояг по потопі триста і пятдесять год; 
І було всїх днїв Ноягових років деватьсот пятьдесять, і вмер.