1 Нагадуй їм, щоб вони були в покорі перед начальством і владою, були слухняними, готовими до всякого доброго діла, 2 ні про кого не говорили зла, не сперечалися, були лагідними, виявляючи всяку покірність до всіх людей. 3 Бо й ми колись були нерозумні, неслухняні, обмануті, служили різним пожадливостям і насолодам, жили в злобі та заздрості, були ненависні й ненавиділи один одного. 4 Але коли зʼявилася доброта Бога, нашого Спасителя, і Його любов до людей, 5 не через діла праведности, які ми самі робили, але з милости Своєї Він спас нас обмиванням відродження та оновленням Духом Святим, 6 якого Він щедро вилив на нас через Ісуса Христа, нашого Спасителя; 7 щоб ми, оправдані Його благодаттю, стали спадкоємцями згідно з надією на вічне життя. 8 Це слово правдиве, і про це я хочу, щоб ти наполягав упевнено, так щоб ті, що увірували в Бога, дбали про дотримання добрих діл. Це добре й корисне для людей; 9 але уникай нерозумних розпитувань, родоводів, сварок та суперечок про закон; бо вони некорисні та марні. 10 Уникай розкольників після першого і другого попередження, 11 знаючи, що така людина збочена і гріховна, будучи самозасудженою.

12 Коли пошлю до тебе Артема, або Тихика, постарайся прийти до мене в Нікополь, бо я вирішив там перезимувати. 13 Відправ Зеню, адвоката, і Аполлоса в дорогу якнайшвидше, щоб їм нічого не бракувало. 14 Нехай наш народ також навчиться підтримувати добрі справи для задоволення необхідних потреб, щоб вони не були безплідними.

15 Всі, хто зі мною, вітаю тебе. Вітай тих, хто любить нас у вірі.

Благодать нехай буде з усіма вами. Амінь.